начальник
НАЧА́ЛЬНИК, а, ч.
Особа, яка очолює що-небудь, керує кимсь, завідує чим-небудь.
Прийшов начальник, чоловічок низенький, товстенький (І. Франко);
Начальник станції .. дав телеграму, щоб наші речі скинули на одній станції по дорозі (М. Коцюбинський);
Начальник варти в доброму гуморі зараз (А. Головко);
Начальник штабу водив олівцем по карті (Л. Первомайський);
Хоробрий начальник донців, що на нараді перший висловився за штурм [фортеці], першим же кинувся і в бій (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)