Значення в інших словниках
-
неминущий —
немину́щий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
неминущий —
Вічний, нетлінний, неперебутній; (- вартість) г. непроминальний.
Словник синонімів Караванського
-
неминущий —
-а, -е. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається і т. ін.; вічний, постійний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
неминущий —
НЕМИНУ́ЩИЙ, а, е. 1. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається і т. ін.; вічний. Є одначе в минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти як святиню і заповісти майбутньому, як нетлінний знак доблесті своїх предків...
Словник української мови у 20 томах
-
неминущий —
ВІ́ЧНИЙ (який не зникає, не перестає існувати; який існуватиме, триватиме довго, завжди), ДОВІ́ЧНИЙ, НАВІ́ЧНИЙ, НЕМИНУ́ЩИЙ, ПОВІ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ (перев. про подвиги, славу і т. ін. діяльність людей).
Словник синонімів української мови
-
неминущий —
НЕМИНУ́ЩИЙ, а, е. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається і т. ін.; вічний, постійний. Є одначе в минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти як святиню і заповісти майбутньому...
Словник української мови в 11 томах
-
неминущий —
Неминущий, -а, -е = неминучий. Смерть — неминуща дорога. посл.
Словник української мови Грінченка