неминущий
НЕМИНУ́ЩИЙ, а, е.
1. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається і т. ін.; вічний.
Є одначе в минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти як святиню і заповісти майбутньому, як нетлінний знак доблесті своїх предків, як дар їх нащадкам (О. Довженко);
Без наявності найширшого синтезу годі створити образ великої узагальнюючої сили і неминущого, невичерпного змісту (А. Малишко);
В цьому могутньому пристрасному викривальному пафосі величезна сила художнього слова Шевченка, його неминуще світове значення й для своєї і для наступної епохи (з наук. літ.).
2. розм. Якого не можна уникнути, обійти, обминути тощо, який обов'язково має настати, відбутися і т. ін.; неминучий (у 1 знач.).
Смерть – не минуща дорога (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)