Значення в інших словниках
-
облачати —
облача́ти дієслово недоконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
-
облачати —
ур., убирати в шати; п! ОДЯГАТИ.
Словник синонімів Караванського
-
облачати —
1. Одягати священнослужителя в богослужбовий одяг; 2. Накривати престол та жертовник катасаркою, індитією та покривалом
Словник церковно-обрядової термінології
-
облачати —
-аю, -аєш, недок., облачити, -чу, -чиш, док., перех., заст. 1》 уроч., ірон. Одягати у що-небудь; наряджати. 2》 Одягати (служителя культу) в церковний одяг для здійснення відправи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
облачати —
ОБЛАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛАЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, заст. 1. Одягати (служителя культу) в церковний одяг для відправлення служби. Облачати архієрея. 2. уроч., жарт. Одягати у що-небудь; наряджати. Облачили мене в сірячину ветхую, в постоли дранії і .. у путь супроводили (Яків Баш).
Словник української мови у 20 томах
-
облачати —
ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБЛАЧА́ТИ заст., уроч., ірон.
Словник синонімів української мови
-
облачати —
ОБЛАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛАЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., заст. 1. уроч., ірон. Одягати у що-небудь; наряджати. Облачили мене в сірячину ветхую, в постоли дранії і.. у путь супроводили (Баш, На землі.., 1957, 60). 2. Одягати (служителя культу) в церковний одяг для відправлення служби.
Словник української мови в 11 томах