осел —
див. дурний; упертий
Словник синонімів Вусика
осел —
осла, ч. 1》 Свійська робоча тварина родини конячих. 2》 перен., зневажл. Про нерозумну або вперту людину. || Уживається як лайливе слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
осел —
ОСЕ́Л, осла́, ч. 1. Свійська в'ючна тварина родини конячих менша за коня. І шляхом ві[й]сько, мов гадюки. За герцогинями німота; Хто з соколами на руках, Хто пішки, верхи на ослах (Т.
Словник української мови у 20 томах
осел —
о́се́л: ◊ ора́ти як ди́кий о́се́л → орати
Лексикон львівський: поважно і на жарт
осел —
Осел вино носить, а воду п'є. Дурний робить, а мудрі використовують його. Осел — ослом. Дурень дурнем. Дай ослові вівса, а його до бодяків тягне. Натури не зміниш. Осел живиться бодяками. Не всі осли ходять на чотирох ногах.
Приповідки або українсько-народня філософія
осел —
ОСЕ́Л, осла́, ч. 1. Свійська робоча тварина родини конячих. І шляхом ві[й]сько, мов гадюки. За герцогинями німота; Хто з соколами на руках, Хто пішки, верхи на ослах (Шевч., І, 1963, 266). 2. перен., зневажл. Про нерозумну, або вперту людину.
Словник української мови в 11 томах
осел —
Осел, осла м. Оселъ. Набув, як сокола, а тяжко збути, як осла. Ном. № 10548.
Словник української мови Грінченка