Значення в інших словниках
-
офіцер —
офіце́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
офіцер —
Старшина, іс. золотопогонник; зб. офіцерство, зн. офіцерня.
Словник синонімів Караванського
-
офіцер —
-а, ч. Особа командного та начальницького складу в збройних силах, міліції, поліції.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
офіцер —
ОФІЦЕ́Р, а, ч. Особа командного та начальницького складу збройних сил, що має військове звання від молодшого лейтенанта до полковника включно.
Словник української мови у 20 томах
-
офіцер —
офіце́р (нім. Offizier, франц. officier, від лат. officium – служба, посада) особа командного та начальницького складу збройних сил, що має військове звання (в СРСР – від молодшого лейтенанта до полковника).
Словник іншомовних слів Мельничука
-
офіцер —
Офіце́р, -ра, -рові; -це́ри, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
офіцер —
ОФІЦЕ́Р, а, ч. Особа командного та начальницького складу збройних сил, що має військове звання від молодшого лейтенанта до полковника включно. Проходячи сусідню хату, я побачила молодого офіцера в гвардійській формі (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах