офірувати —
Офірува́ти: — жертвувати [30;51]
Словник з творів Івана Франка
офірувати —
офірува́ти дієслово недоконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
офірувати —
див. ЖЕРТВУВАТИ.
Словник синонімів Караванського
офірувати —
-ую, -уєш, недок. і док., перех. і неперех., рідко. Те саме, що жертвувати. Офірувати собою — те саме, що Жертвувати собою (див. жертвувати).
Великий тлумачний словник сучасної мови
офірувати —
Ую, -уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що жертвувати. Холодний повів холодну халабуду обдавав, палахкотіло полум'я любові, котрому ти життя офірував. (ЧТ:105).
Словник поетичної мови Василя Стуса
офірувати —
ОФІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що і без прям. дод. Те саме, що же́ртвувати. Не словом – ділом ти життя За брата щиро покладала, Йому, як добрая сестра, Усі скарби свого добра Ти без жалю офірувала... (М.
Словник української мови у 20 томах
офірувати —
ЖЕ́РТВУВАТИ (давати добровільно що-небудь на користь когось, чогось), ОФІРУВА́ТИ рідше; ПОДАВА́ТИ (давати милостиню). — Док.: поже́ртвувати, відда́ти, офірува́ти, пода́ти.
Словник синонімів української мови
офірувати —
Офірува́ти, -ру́ю, -ру́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
офірувати —
ОФІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. і неперех., рідко. Те саме, що же́ртвувати. Не словом — ділом ти життя За брата щиро покладала, Йому, як добрая сестра, Усі скарби свого добра Ти без жалю офірувала… (Стар., Поет. тв.
Словник української мови в 11 томах
офірувати —
Офірува́ти, -рую, -єш гл. = охвірувати. Чуб. ІІІ. 376.
Словник української мови Грінченка