офірувати
ОФІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що і без прям. дод.
Те саме, що же́ртвувати.
Не словом – ділом ти життя За брата щиро покладала, Йому, як добрая сестра, Усі скарби свого добра Ти без жалю офірувала... (М. Старицький);
Клавда офірувала їй навіть одну з своїх парадних суконь на той вечір (Ірина Вільде);
– Якщо ви готові офірувати заради науки сьогоднішнім футбольним матчем.., то давайте вип'ємо чай і запряжемося на цілий день (Н. Рибак).
(1) Офірува́ти собо́ю – те саме, що Же́ртвувати собо́ю (див. же́ртвувати).
Словник української мови (СУМ-20)