панахида —
панахи́да іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
панахида —
Заупокійне богослужіння, яке здійснюють над тілом померлого під час похорону, а також після його поховання — на 3-й, 9-й, 40-й дні після смерті, у роковини смерті та народження, у дні тезоімеництва тощо
Словник церковно-обрядової термінології
панахида —
-и, ж. Церковна відправа по померлому. || Те, що приносять на поминальну відправу на згадку про померлого (паляниці, мед і т. ін.). Громадянська панахида — збори перед похороном, присвячені пам'яті померлого; траурний мітинг.
Великий тлумачний словник сучасної мови
панахида —
ПАНАХИ́ДА, и, ж. Богослужіння, що відбувається для поминання померлих; заупокійна служба. Підсліпий дяк читав панахиду, хмурячись і розтягуючи слова (Панас Мирний); Вночі після панахиди побігла жінка топитися до Бугу (М.
Словник української мови у 20 томах
панахида —
панахи́да [від грец. παννυχίς (παννυχίδος) – всеношна] 1. Церковна служба по померлому (в православ’ї). На відміну від похоронної відправи може влаштовуватися через значний час після смерті померлого. 2. Громадянська П. – віддання останньої шани померлому, траурний мітинг.
Словник іншомовних слів Мельничука
панахида —
панахи́ду (заупокі́йну) пра́вити по кому—чому і без додатка. Не сподіватися на щасливий кінець чого-небудь, повернення когось і т. ін. — Гей! А що додому переказати? — гукають слідом останні. — Коли панахиди правити? — По своєму батькові прав!...
Фразеологічний словник української мови
панахида —
ПАНАХИ́ДА, и, ж. Церковна служба по померлому. Підсліпий дяк читав панахиду, хмурячись і розтягуючи слова (Мирний, І, 1954, 328); Вночі після панахиди побігла жінка топитися до Бугу (Стельмах, II, 1962, 362); //...
Словник української мови в 11 томах