панахида
ПАНАХИ́ДА, и, ж.
Богослужіння, що відбувається для поминання померлих; заупокійна служба.
Підсліпий дяк читав панахиду, хмурячись і розтягуючи слова (Панас Мирний);
Вночі після панахиди побігла жінка топитися до Бугу (М. Стельмах);
// Те, що приносять на поминальну службу на згадку про померлого (паляниці, мед і т. ін.).
Минулась попу Мелащина панахида (прислів'я);
* У порівн. Макінтошенко, Панібаба, Стограмович і я виструнчилися, як на панахиді (А. Крижанівський).
(1) Громадя́нська панахи́да – збори перед похованням, присвячені пам'яті померлого; траурний мітинг.
На громадянській панахиді [Хвильового] промовляв Іван Микитенко – про талановитого письменника, який помилявся (Р. Іваничук);
Найма́ти / найня́ти панахи́ду див. найма́ти;
Служи́ти (пра́вити, справля́ти) / відслужи́ти (відпра́вити, спра́вити) панахи́ду див. служи́ти.
Словник української мови (СУМ-20)