парапет —
парапе́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
парапет —
-у, ч. 1》 Невисока огорожа моста, набережної, балкона і т. ін. 2》 військ. Захисна стінка чи вал від куль (бруствер).
Великий тлумачний словник сучасної мови
парапет —
ПАРАПЕ́Т, у, ч. 1. Невисока огорожа моста, набережної, балкона і т. ін. Старий відчинив двері, притримуючись за парапет біля сходів дерев'яного ґанку (Я. Гримайло); Біля причалів стоїть тихий гамір, хлюпоче вода об гранітний парапет пірса (В. Кучер).
Словник української мови у 20 томах
парапет —
парапе́т (італ. parapetto, від parare – захищати і petto – груди) 1. Невисока стінка, що огороджує балкон, ґанок, міст, набережну, покрівлю будинку тощо. П. називають також балюстраду, перила. 2. військ. Захисна стінка або вал від куль (бруствер).
Словник іншомовних слів Мельничука
парапет —
ПАРАПЕ́Т, у, ч. Невисока огорожа моста, набережної, балкона і т. ін. Старий відчинив двері, притримуючись за парапет біля сходів дерев’яного ганку (Грим., Кавалер.., 1955, 64); Біля причалів стоїть тихий гамір, хлюпоче вода об гранітний парапет пірса (Кучер, Чорноморці, 1956, 485).
Словник української мови в 11 томах
парапет —
(фр. < італ. — перила, що захищають груди) 1. Невисока горизонтальна огорожа даху, тераси, балкона, майданчика, набережної, виконана у вигляді суцільної стінки. Над трикутними фронтонами і над колонними портиками в стилі ампір може отримати ступінчастий обрис. 2. Те саме, що і бруствер.
Архітектура і монументальне мистецтво