парапет
ПАРАПЕ́Т, у, ч.
1. Невисока огорожа моста, набережної, балкона і т. ін.
Старий відчинив двері, притримуючись за парапет біля сходів дерев'яного ґанку (Я. Гримайло);
Біля причалів стоїть тихий гамір, хлюпоче вода об гранітний парапет пірса (В. Кучер).
2. заст., військ. Вал для захисту від куль, ядер і т. ін.
Звенигора скочив на кам'яний парапет і шаблею рубав бриті голови, випручені вгору руки з кривими ятаганами (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)