Значення в інших словниках
-
плодючий —
плодю́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
плодючий —
(рід) ПЛІДНИЙ; (сад) урожайний; (ґрунт) родючий.
Словник синонімів Караванського
-
плодючий —
-а, -е. 1》 Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). || Який дає багато плодів; урожайний. 2》 Здатний давати й живити багату рослинність; родючий. || Який має такий ґрунт (про місцевість, край і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
плодючий —
Плодю́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
плодючий —
ПЛОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). Серед свійських тварин однією з найбільш плодючих і скороспілих м'ясних тварин, як відомо, є свиня (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
плодючий —
ПЛІ́ДНИЙ (який дає чи здатний давати багато плодів або численне потомство; здатний створювати щось у великій кількості), ПЛОДОВИ́ТИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, СІМЕНЯ́СТИЙ розм. Я лан орю і сію плідне зерно! (Л.
Словник синонімів української мови
-
плодючий —
ПЛОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). Серед свійських тварин однією з найбільш плодючих і скороспілих м’ясних тварин, як відомо, є свиня (Наука..
Словник української мови в 11 томах
-
плодючий —
Плодючий, -а, -е Плодовитый.
Словник української мови Грінченка