плодючий

плодю́чий

-а, -е.

1》 Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей).

|| Який дає багато плодів; урожайний.

2》 Здатний давати й живити багату рослинність; родючий.

|| Який має такий ґрунт (про місцевість, край і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. плодючий — плодю́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. плодючий — (рід) ПЛІДНИЙ; (сад) урожайний; (ґрунт) родючий.  Словник синонімів Караванського
3. плодючий — див. плодовитий  Словник чужослів Павло Штепа
4. плодючий — Плодю́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. плодючий — ПЛОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). Серед свійських тварин однією з найбільш плодючих і скороспілих м'ясних тварин, як відомо, є свиня (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. плодючий — ПЛІ́ДНИЙ (який дає чи здатний давати багато плодів або численне потомство; здатний створювати щось у великій кількості), ПЛОДОВИ́ТИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, СІМЕНЯ́СТИЙ розм. Я лан орю і сію плідне зерно! (Л.  Словник синонімів української мови
7. плодючий — ПЛОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). Серед свійських тварин однією з найбільш плодючих і скороспілих м’ясних тварин, як відомо, є свиня (Наука..  Словник української мови в 11 томах
8. плодючий — Плодючий, -а, -е Плодовитый.  Словник української мови Грінченка