1. Великий тлумачний словник сучасної мови

плодючий

плодю́чий

-а, -е.

1》 Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей).

|| Який дає багато плодів; урожайний.

2》 Здатний давати й живити багату рослинність; родючий.

|| Який має такий ґрунт (про місцевість, край і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плодючий — плодю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. плодючий — (рід) ПЛІДНИЙ; (сад) урожайний; (ґрунт) родючий. Словник синонімів Караванського
  3. плодючий — див. плодовитий Словник чужослів Павло Штепа
  4. плодючий — Плодю́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. плодючий — ПЛОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). Серед свійських тварин однією з найбільш плодючих і скороспілих м'ясних тварин, як відомо, є свиня (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. плодючий — ПЛІ́ДНИЙ (який дає чи здатний давати багато плодів або численне потомство; здатний створювати щось у великій кількості), ПЛОДОВИ́ТИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, СІМЕНЯ́СТИЙ розм. Я лан орю і сію плідне зерно! (Л. Словник синонімів української мови
  7. плодючий — ПЛОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). Серед свійських тварин однією з найбільш плодючих і скороспілих м’ясних тварин, як відомо, є свиня (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  8. плодючий — Плодючий, -а, -е Плодовитый. Словник української мови Грінченка