плодючий

Значення в інших словниках

1. плодючий — плодю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
2. плодючий — (рід) ПЛІДНИЙ; (сад) урожайний; (ґрунт) родючий. Словник синонімів Караванського
3. плодючий — -а, -е. 1》 Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). || Який дає багато плодів; урожайний. 2》 Здатний давати й живити багату рослинність; родючий. || Який має такий ґрунт (про місцевість, край і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плодючий — див. плодовитий Словник чужослів Павло Штепа
5. плодючий — ПЛОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). Серед свійських тварин однією з найбільш плодючих і скороспілих м'ясних тварин, як відомо, є свиня (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
6. плодючий — ПЛІ́ДНИЙ (який дає чи здатний давати багато плодів або численне потомство; здатний створювати щось у великій кількості), ПЛОДОВИ́ТИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, СІМЕНЯ́СТИЙ розм. Я лан орю і сію плідне зерно! (Л. Словник синонімів української мови
7. плодючий — ПЛОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). Серед свійських тварин однією з найбільш плодючих і скороспілих м’ясних тварин, як відомо, є свиня (Наука.. Словник української мови в 11 томах
8. плодючий — Плодючий, -а, -е Плодовитый. Словник української мови Грінченка