плодючий

ПЛОДЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей).

Серед свійських тварин однією з найбільш плодючих і скороспілих м'ясних тварин, як відомо, є свиня (з наук.-попул. літ.);

– Втечеш, коли дружина наплодила з півдесятеро: – А чого ж ти такий плодючий! (З. Тулуб);

// Який дає багато плодів; урожайний.

Ще ні на чиєму полі не було такої доброї пшениці, як у Оришки, нічия огородина не задалася така плодюча (Панас Мирний);

Зумій же чуть, як переходять соки Крізь дерево плодюче та високе (М. Рильський).

2. Здатний давати й живити багату рослинність; родючий.

Мої думки снувалися довгими скибами плодючої ріллі (В. Стефаник);

Із чорної, плодючої землі густо та зелено – сходи (А. Головко);

// Який має такий ґрунт (про місцевість, край і т. ін.).

Отака ти [моя земле] у мене плодюча (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. плодючий — плодю́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. плодючий — (рід) ПЛІДНИЙ; (сад) урожайний; (ґрунт) родючий.  Словник синонімів Караванського
3. плодючий — -а, -е. 1》 Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). || Який дає багато плодів; урожайний. 2》 Здатний давати й живити багату рослинність; родючий. || Який має такий ґрунт (про місцевість, край і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плодючий — див. плодовитий  Словник чужослів Павло Штепа
5. плодючий — Плодю́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. плодючий — ПЛІ́ДНИЙ (який дає чи здатний давати багато плодів або численне потомство; здатний створювати щось у великій кількості), ПЛОДОВИ́ТИЙ, ПЛОДЮ́ЧИЙ, СІМЕНЯ́СТИЙ розм. Я лан орю і сію плідне зерно! (Л.  Словник синонімів української мови
7. плодючий — ПЛОДЮ́ЧИЙ, а, е. 1. Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше про людей). Серед свійських тварин однією з найбільш плодючих і скороспілих м’ясних тварин, як відомо, є свиня (Наука..  Словник української мови в 11 томах
8. плодючий — Плодючий, -а, -е Плодовитый.  Словник української мови Грінченка