повновіковий —
повновікови́й прикметник
Орфографічний словник української мови
повновіковий —
-а, -е. Який досяг зрілого віку, зрілості.
Великий тлумачний словник сучасної мови
повновіковий —
ПОВНОВІКОВИ́Й, а́, е́. Який досяг зрілого віку, зрілості. Вміст мінеральних поживних елементів у повновіковому листі або в черешках досить добре відображає забезпеченість всієї рослини кожною з потрібних їй речовин (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
повновіковий —
ПОВНОВІКОВИ́Й, а́, е́. Який досяг зрілого віку, зрілості. Вміст мінеральних поживних елементів у повновіковому листі або в черешках досить добре відображає забезпеченість всієї рослини кожною з потрібних їй речовин (Хлібороб Укр., 10, 1965, 11).
Словник української мови в 11 томах