повновіковий

повновікови́й

-а, -е.

Який досяг зрілого віку, зрілості.

Значення в інших словниках

1. повновіковий — повновікови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повновіковий — (хлопець) дійшлий, дорослий  Словник чужослів Павло Штепа
3. повновіковий — ПОВНОВІКОВИ́Й, а́, е́. Який досяг зрілого віку, зрілості. Вміст мінеральних поживних елементів у повновіковому листі або в черешках досить добре відображає забезпеченість всієї рослини кожною з потрібних їй речовин (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. повновіковий — ПОВНОВІКОВИ́Й, а́, е́. Який досяг зрілого віку, зрілості. Вміст мінеральних поживних елементів у повновіковому листі або в черешках досить добре відображає забезпеченість всієї рослини кожною з потрібних їй речовин (Хлібороб Укр., 10, 1965, 11).  Словник української мови в 11 томах