повновіковий

ПОВНОВІКОВИ́Й, а́, е́. Який досяг зрілого віку, зрілості.

Вміст мінеральних поживних елементів у повновіковому листі або в черешках досить добре відображає забезпеченість всієї рослини кожною з потрібних їй речовин (Хлібороб Укр., 10, 1965, 11).

Значення в інших словниках

1. повновіковий — повновікови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повновіковий — -а, -е. Який досяг зрілого віку, зрілості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повновіковий — (хлопець) дійшлий, дорослий  Словник чужослів Павло Штепа
4. повновіковий — ПОВНОВІКОВИ́Й, а́, е́. Який досяг зрілого віку, зрілості. Вміст мінеральних поживних елементів у повновіковому листі або в черешках досить добре відображає забезпеченість всієї рослини кожною з потрібних їй речовин (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах