1. Словник української мови в 11 томах

повновіковий

ПОВНОВІКОВИ́Й, а́, е́. Який досяг зрілого віку, зрілості.

Вміст мінеральних поживних елементів у повновіковому листі або в черешках досить добре відображає забезпеченість всієї рослини кожною з потрібних їй речовин (Хлібороб Укр., 10, 1965, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повновіковий — повновікови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. повновіковий — -а, -е. Який досяг зрілого віку, зрілості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повновіковий — (хлопець) дійшлий, дорослий Словник чужослів Павло Штепа
  4. повновіковий — ПОВНОВІКОВИ́Й, а́, е́. Який досяг зрілого віку, зрілості. Вміст мінеральних поживних елементів у повновіковому листі або в черешках досить добре відображає забезпеченість всієї рослини кожною з потрібних їй речовин (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах