1. Словник української мови в 11 томах

повноголосий

ПОВНОГОЛО́СИЙ, а, е. Те саме, що повнозву́чний.

Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (Гончар, III, 1959, 309).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повноголосий — повноголо́сий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. повноголосий — -а, -е. Те саме, що повнозвучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повноголосий — Повноголо́сий, -са, -се Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повноголосий — ПОВНОГОЛО́СИЙ, а, е. Те саме, що повнозву́чний. Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах