повновіковий
ПОВНОВІКОВИ́Й, а́, е́.
Який досяг зрілого віку, зрілості.
Вміст мінеральних поживних елементів у повновіковому листі або в черешках досить добре відображає забезпеченість всієї рослини кожною з потрібних їй речовин (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повновіковий — повновікови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- повновіковий — -а, -е. Який досяг зрілого віку, зрілості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повновіковий — (хлопець) дійшлий, дорослий Словник чужослів Павло Штепа
- повновіковий — ПОВНОВІКОВИ́Й, а́, е́. Який досяг зрілого віку, зрілості. Вміст мінеральних поживних елементів у повновіковому листі або в черешках досить добре відображає забезпеченість всієї рослини кожною з потрібних їй речовин (Хлібороб Укр., 10, 1965, 11). Словник української мови в 11 томах