повноголосий

ПОВНОГОЛО́СИЙ, а, е. Те саме, що повнозву́чний.

Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (Гончар, III, 1959, 309).

Значення в інших словниках

1. повноголосий — повноголо́сий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повноголосий — -а, -е. Те саме, що повнозвучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повноголосий — Повноголо́сий, -са, -се  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повноголосий — ПОВНОГОЛО́СИЙ, а, е. Те саме, що повнозву́чний. Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах