повноголосий

повноголо́сий

-а, -е.

Те саме, що повнозвучний.

Значення в інших словниках

1. повноголосий — повноголо́сий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повноголосий — Повноголо́сий, -са, -се  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. повноголосий — ПОВНОГОЛО́СИЙ, а, е. Те саме, що повнозву́чний. Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. повноголосий — ПОВНОГОЛО́СИЙ, а, е. Те саме, що повнозву́чний. Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (Гончар, III, 1959, 309).  Словник української мови в 11 томах