Словник чужослів Павло Штепа

повіряти

Звірювати, звірити, позвірювати, довіряти, довірити, подовіряти, сповіряти, сповірити, посповіряти, увіряти, увірити

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. повіряти — повіря́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. повіряти — (у склепі) давати в борг; (гроші) довіряти; (секрет) сповіряти, звіряти, звірятися в, зраджуватися перед ким; Р. перевіряти.  Словник синонімів Караванського
  3. повіряти — -яю, -яєш і рідко повірювати, -юю, -юєш, недок., повірити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Розповідати, звіряти кому-, чому-небудь щось потаємне, інтимне. 2》 Виявляючи довір'я, доручати, передавати кому-небудь когось, щось; довіряти. 3》 рідко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повіряти — ПОВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОВІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОВІ́РИТИ, рю, риш, док., що і без дод. 1. Розповідати, звіряти кому-, чому-небудь щось потаємне, інтимне.  Словник української мови у 20 томах
  5. повіряти — свою́ ду́шу повіря́ти кому. Розповідати, довіряти кому-небудь щось потаємне, інтимне. (Тетяна:) Як Тарас поїхав, .. здається — год минає! .. Другому б я цього і не сказала, а вас не соромлюсь; так вже привикла вам свою я душу повірять (І. Карпенко-Карий).  Фразеологічний словник української мови
  6. повіряти — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  7. повіряти — ПОВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОВІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Розповідати, звіряти кому-, чому-небудь щось потаємне, інтимне.  Словник української мови в 11 томах
  8. повіряти — Повіря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. повірити, -рю, -риш, гл. 1) Давать, дать въ долгъ. Вона мене здавну знає, мед-горілку повіряє. Чуб. V. 1033. Шинкарочко молода, повірь меду і вина. Чуб. V. 201. 2) Довѣрять, довѣрить. І наймичка у нас була хороша, а не повіряла (мати дітей) на неї. Г. Барв. 51.  Словник української мови Грінченка