Значення в інших словниках
-
покоряти —
покоря́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
покоряти —
див. перемагати
Словник синонімів Вусика
-
покоряти —
-яю, -яєш, недок., покорити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Силою встановлювати свою владу, завойовувати країну, місто і т. ін. || Примушувати коритися; перемагати. 2》 перен. Робити слухняним, опановувати щось, оволодівати чимсь; освоїти що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
покоряти —
ПОКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОКОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого, що. 1. Силою встановлювати свою владу, завойовувати країну, місто і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
-
покоряти —
покоря́ти / покори́ти се́рце чиє. Викликати у кого-небудь пошану, любов до себе. Ви, пані,— ангел, Ви покорили моє серце (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови
-
покоряти —
ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
покоряти —
ПОКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОКОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. 1. Силою встановлювати свою владу, завойовувати країну, місто і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
-
покоряти —
Покоря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. покори́ти, -рю́, -риш, гл. Покорять, покорить.
Словник української мови Грінченка