Значення в інших словниках
-
помістя —
помі́стя іменник середнього роду земельне володіння поміщика; майно, власність — рідко іст.
Орфографічний словник української мови
-
помістя —
-я, с., іст. 1》 Земельне володіння поміщика. 2》 В Україні та Московії до початку 18 ст. – феодальна земельна власність, яка надавалася за службу у війську чи при дворі і яку, на відміну від вотчини, не можна було заповідати, продавати тощо. 3》 рідко. Майно, власність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
помістя —
ПОМІ́СТЯ, я, с., іст. 1. Земельне володіння поміщика. Старий Гамза, як не гаразд своє хазяйство вів, а проте усі його великі помістя були заложені в ломбард (Панас Мирний); Поміщик мав право збирати оброк у селян, що жили в його помістях (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
помістя —
ВЛА́СНІСТЬ (майно і т. ін., належне кому-небудь; належність із правом розпорядження), ВОЛОДІ́ННЯ, ПОМІ́СТЯ іст., ОБЛА́ДА заст. (перев. про землі); ПРИДБА́ННЯ (те, що ким-небудь придбане). — Книжка є моя свята власність (Ю.
Словник синонімів української мови
-
помістя —
ПОМІ́СТЯ, я, с., іст. 1. Земельне володіння поміщика. Старий Гамза, як не гаразд своє хазяйство вів, а проте усі його великі помістя були заложені в ломбард (Мирний, IV, 1955, 204); Поміщик мав право збирати оброк у селян, що жили в його помістях...
Словник української мови в 11 томах
-
помістя —
Помістя, -тя с. Должность, служба, мѣсто. Чи не знаєте, кажу, де б тут помістя можно знайти? МВ. І. 23.
Словник української мови Грінченка