помістя

ВЛА́СНІСТЬ (майно і т. ін., належне кому-небудь; належність із правом розпорядження), ВОЛОДІ́ННЯ, ПОМІ́СТЯ іст., ОБЛА́ДА заст. (перев. про землі); ПРИДБА́ННЯ (те, що ким-небудь придбане). — Книжка є моя свята власність (Ю. Яновський); Державна власність; Раніше селянина давили межі, панські володіння, вічні турботи про хліб насущий (М. Чабанівський); Усі його великі помістя були заложені в ломбард (Панас Мирний); Перша сказала: "Даю тобі ситую землю в обладу" (Леся Українка).

МАЄ́ТОК (земельне володіння поміщика, перев. з будинком; поміщицький будинок), САДИ́БА, ПОМІ́СТЯ іст.; МАЙНО́ розм., МАЄ́ТНІСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст., ГРУНТ заст. (земельне володіння, перев. з будинком); ДВІР іст., ЕКОНО́МІЯ іст. (присадибне господарство землевласника); ФІЛЬВА́РОК іст. (у Польщі, Литві, Білорусі та Україні). (Золотницький:) Слухай! Я шляхтич.. В своїх маєтках, до́брах — ми королі (Б. Грінченко); Доведеться в посаг їй дати млин та садибу чигиринську (Н. Рибак); Старий Гамза, як не гаразд своє хазяйство вів, а проте усі його великі помістя були заложені в ломбард (Панас Мирний); Чебанов просидів щось 2 години, розказував про себе й свій замір.. оселитися десь в жінчиному (нової жінки) майні (М. Коцюбинський); Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями (О. Стороженко);. -. Чому ж се він мені не похвалився? Мабуть, невеличкий хуторець, — нічим гаразд хвалитись. А все ж хутір! Усе ж держава! (Марко Вовчок); У тій балці, на крутому косогорі, неначе притулилось зелене гніздо з високих верб. То був ґрунт.. Івана Михалчевського (І. Нечуй-Левицький); Сини їх — зосталися в дворі підпасичами (Панас Мирний); Пан звелів привести їх усіх увечері в економію. На економії їх усіх вибили різками (І. Нечуй-Левицький); Заспані люди бігли гасити фільварок і думали, що Параска за панським добром так плаче (М. Ірчан).

Значення в інших словниках

1. помістя — помі́стя іменник середнього роду земельне володіння поміщика; майно, власність — рідко іст.  Орфографічний словник української мови
2. помістя — -я, с., іст. 1》 Земельне володіння поміщика. 2》 В Україні та Московії до початку 18 ст. – феодальна земельна власність, яка надавалася за службу у війську чи при дворі і яку, на відміну від вотчини, не можна було заповідати, продавати тощо. 3》 рідко. Майно, власність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помістя — Маєток, див. фільварок  Словник чужослів Павло Штепа
4. помістя — ПОМІ́СТЯ, я, с., іст. 1. Земельне володіння поміщика. Старий Гамза, як не гаразд своє хазяйство вів, а проте усі його великі помістя були заложені в ломбард (Панас Мирний); Поміщик мав право збирати оброк у селян, що жили в його помістях (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. помістя — ПОМІ́СТЯ, я, с., іст. 1. Земельне володіння поміщика. Старий Гамза, як не гаразд своє хазяйство вів, а проте усі його великі помістя були заложені в ломбард (Мирний, IV, 1955, 204); Поміщик мав право збирати оброк у селян, що жили в його помістях...  Словник української мови в 11 томах
6. помістя — Помістя, -тя с. Должность, служба, мѣсто. Чи не знаєте, кажу, де б тут помістя можно знайти? МВ. І. 23.  Словник української мови Грінченка