портрет —
портре́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
портрет —
див. ОБРАЗ.
Словник синонімів Караванського
портрет —
-а, ч. 1》 Мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини або групи людей. || Відповідний жанр образотворчого мистецтва. || розм. Про людину або її зображення, що дуже схожі на когось. 2》 Опис зовнішності персонажа в літературному творі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
портрет —
ПОРТРЕ́Т, а, ч. 1. Мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини або групи людей. Варто б помістити у Віснику його портрет і хоч коротку біографію (М. Коцюбинський); На одній стіні в зеленому з сосни вінку висів портрет Шевченка (А.
Словник української мови у 20 томах
портрет —
портре́т (франц. portrait) 1. Зображення обличчя людини чи групи людей в живопису, скульптурі, графіці або фотографії. 2. Жанр образотворчого мистецтва. 3. Зображення зовнішності людини засобами художнього слова.
Словник іншомовних слів Мельничука
портрет —
ПОВТО́РЕННЯ (той або те, що має повну подібність до когось, чогось), КО́ПІЯ, ПОРТРЕ́Т, ПЕРЕ́СПІВ (вже відомого). А Юрко, її малий Руженко, тепер уже парубок, справжній парубок, десятикласник, повторення Мирослава, її вічна любов і турбота...
Словник синонімів української мови
портрет —
Портре́т, -та; -ре́ти, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
портрет —
ПОРТРЕ́Т, а, ч. 1. Мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини або групи людей. Варто б помістити у Віснику його портрет і хоч коротку біографію (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
портрет —
Портрет, -та м. Портретъ.
Словник української мови Грінченка