послідній —
-я, -є, діал., заст. Останній. || у знач. ім. посліднє, -нього, с. Рештки, залишки від чого-небудь. || у знач. ім. послідні, -ніх, мн. Найгірші з-поміж інших.
Великий тлумачний словник сучасної мови
послідній —
ПОСЛІ́ДНІЙ, я, є, діал. Останній. – Не перший я, та й не послідній, Іду до пекла на поклон (І. Котляревський); Присудили за безчестя Із бідного штрапу [штрафу], Продали у неборяги Посліднюю шкапу (Н.
Словник української мови у 20 томах
послідній —
Послі́дній, -ня, -нє
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
послідній —
ПОСЛІ́ДНІЙ, я, є, діал., заст. Останній. — Не перший я, та й не послідній, Іду до пекла на поклон (Котл., І, 1952, 121); Присудили за безчестя Із бідного штрапу [штрафу], Продали у неборяги Посліднюю шкапу (Укр. поети-романтики..
Словник української мови в 11 томах
послідній —
Послідній, -я, -є 1) Послѣдній. Дозволь мені хоч умиться на послідній дорозі. Рудч. Ск. 2) Худшій, плохой. Хиба ж таки я послідніший од усіх. Ном. № 2039. Ні сами послідня дівка в нашому селі так би не зробила. Кв.
Словник української мови Грінченка