послідній

послі́дній

-я, -є, діал., заст.

Останній.

|| у знач. ім. посліднє, -нього, с. Рештки, залишки від чого-небудь.

|| у знач. ім. послідні, -ніх, мн. Найгірші з-поміж інших.

Значення в інших словниках

1. послідній — Останній, остатній, остаточний, залишковий  Словник чужослів Павло Штепа
2. послідній — ПОСЛІ́ДНІЙ, я, є, діал. Останній. – Не перший я, та й не послідній, Іду до пекла на поклон (І. Котляревський); Присудили за безчестя Із бідного штрапу [штрафу], Продали у неборяги Посліднюю шкапу (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. послідній — Послі́дній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. послідній — ПОСЛІ́ДНІЙ, я, є, діал., заст. Останній. — Не перший я, та й не послідній, Іду до пекла на поклон (Котл., І, 1952, 121); Присудили за безчестя Із бідного штрапу [штрафу], Продали у неборяги Посліднюю шкапу (Укр. поети-романтики..  Словник української мови в 11 томах
5. послідній — Послідній, -я, -є 1) Послѣдній. Дозволь мені хоч умиться на послідній дорозі. Рудч. Ск. 2) Худшій, плохой. Хиба ж таки я послідніший од усіх. Ном. № 2039. Ні сами послідня дівка в нашому селі так би не зробила. Кв.  Словник української мови Грінченка