Значення в інших словниках
-
потомок —
пото́мок іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
потомок —
Пото́мок. Нащадок. Прикмети і хиби ростин, так само, як і зьвірят та людий, переходять на потомків, проте з якими прикметами колос виберемо, таку відміну дістанемо (Товариш, 1908, 250) // рос. потомок — нащадок; пол. potomek — те саме.
Українська літературна мова на Буковині
-
потомок —
див. НАЩАДОК.
Словник синонімів Караванського
-
потомок —
-мка, ч. Те саме, що нащадок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
потомок —
ПОТО́МОК, мка, ч. 1. Людина стосовно своїх предків; нащадок. В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть (П. Куліш); Просто біля їхніх вікон на Дніпрі стойбище човнів, доглядає їх Танин дідусь, живий потомок запорожця (О.
Словник української мови у 20 томах
-
потомок —
НАЩА́ДКИ мн. (люди майбутніх поколінь), ПОТО́МКИ, ПОТО́МСТВО збірн., НАСІ́ННЯ збірн., розм.; СИНИ́, ВНУ́КИ (ОНУ́КИ), ПРА́ВНУКИ (перев. з означеннями наші, ваші і т. ін.
Словник синонімів української мови
-
потомок —
ПОТО́МОК, мка, ч. 1. Людина стосовно своїх предків; нащадок. В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть (П. Куліш, Вибр., 1969, 367); Просто біля їхніх вікон на Дніпрі стойбище човнів, доглядає їх Танин дідусь, живий потомок запорожця (Гончар, Людина..
Словник української мови в 11 томах
-
потомок —
Потомок, -мка м. 1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків. Левиц. І. 159. 2) соб. Потомство. Мнж. 56. Мил. М. 65. Свій потомок поучу. Драг. 30. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки). Волч. у.
Словник української мови Грінченка