потомок

НАЩА́ДКИ мн. (люди майбутніх поколінь), ПОТО́МКИ, ПОТО́МСТВО збірн., НАСІ́ННЯ збірн., розм.; СИНИ́, ВНУ́КИ (ОНУ́КИ), ПРА́ВНУКИ (перев. з означеннями наші, ваші і т. ін.: уживаючись окремо, ці слова можуть означати просто "нащадки", а виступаючи разом, — різний ступінь віддаленості майбутніх поколінь). Звитяжні години, звитяжні часи. Нам заздрити будуть нащадки (В. Сосюра); Смерть його відгукнулася у серцях потомків.. тихою задумою вдячності й глибокої пошани до високого подвигу людського життя (О. Довженко); Вдячне потомство, звільнене від фашистських кошмарів, згадає героїв Букрина і Лютежа (Ю. Бедзик); Яке коріння, таке й насіння (прислів'я); Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись (Т. Шевченко); Мудрець, замріяний філософ До дальніх правнуків іде (П. Дорошко).

НАЩА́ДОК (людина стосовно до своїх предків), ПОТО́МОК, ПА́РОСТОК заст., поет., ПА́РОСТЬ (ПА́РОСТ рідше) заст., поет., ВИ́ПЛОДОК зневажл. Дворецький обставив покої багатою обставою, яка личила й подобала нащадкові славного роду князів Вишневецьких (І. Нечуй-Левицький); Хай зна потомок дальній мій, З яких ґрунтів виходять парості (В. Бичко); — Славний паросток славного дерева! Паросток дому Гедиминового та Ягеллонового, — сказав патер Вінцентій до молодого Єремії (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. потомок — пото́мок іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. потомок — Пото́мок. Нащадок. Прикмети і хиби ростин, так само, як і зьвірят та людий, переходять на потомків, проте з якими прикметами колос виберемо, таку відміну дістанемо (Товариш, 1908, 250) // рос. потомок — нащадок; пол. potomek — те саме.  Українська літературна мова на Буковині
3. потомок — див. НАЩАДОК.  Словник синонімів Караванського
4. потомок — -мка, ч. Те саме, що нащадок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. потомок — хохл. (потомок) нащадок нащадок  Словник чужослів Павло Штепа
6. потомок — ПОТО́МОК, мка, ч. 1. Людина стосовно своїх предків; нащадок. В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть (П. Куліш); Просто біля їхніх вікон на Дніпрі стойбище човнів, доглядає їх Танин дідусь, живий потомок запорожця (О.  Словник української мови у 20 томах
7. потомок — ПОТО́МОК, мка, ч. 1. Людина стосовно своїх предків; нащадок. В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть (П. Куліш, Вибр., 1969, 367); Просто біля їхніх вікон на Дніпрі стойбище човнів, доглядає їх Танин дідусь, живий потомок запорожця (Гончар, Людина..  Словник української мови в 11 томах
8. потомок — Потомок, -мка м. 1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків. Левиц. І. 159. 2) соб. Потомство. Мнж. 56. Мил. М. 65. Свій потомок поучу. Драг. 30. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки). Волч. у.  Словник української мови Грінченка