потомок

Потомок, -мка

м.

1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків. Левиц. І. 159.

2) соб. Потомство. Мнж. 56. Мил. М. 65. Свій потомок поучу. Драг. 30. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки). Волч. у.

Значення в інших словниках

1. потомок — пото́мок іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. потомок — Пото́мок. Нащадок. Прикмети і хиби ростин, так само, як і зьвірят та людий, переходять на потомків, проте з якими прикметами колос виберемо, таку відміну дістанемо (Товариш, 1908, 250) // рос. потомок — нащадок; пол. potomek — те саме.  Українська літературна мова на Буковині
3. потомок — див. НАЩАДОК.  Словник синонімів Караванського
4. потомок — -мка, ч. Те саме, що нащадок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. потомок — хохл. (потомок) нащадок нащадок  Словник чужослів Павло Штепа
6. потомок — ПОТО́МОК, мка, ч. 1. Людина стосовно своїх предків; нащадок. В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть (П. Куліш); Просто біля їхніх вікон на Дніпрі стойбище човнів, доглядає їх Танин дідусь, живий потомок запорожця (О.  Словник української мови у 20 томах
7. потомок — НАЩА́ДКИ мн. (люди майбутніх поколінь), ПОТО́МКИ, ПОТО́МСТВО збірн., НАСІ́ННЯ збірн., розм.; СИНИ́, ВНУ́КИ (ОНУ́КИ), ПРА́ВНУКИ (перев. з означеннями наші, ваші і т. ін.  Словник синонімів української мови
8. потомок — ПОТО́МОК, мка, ч. 1. Людина стосовно своїх предків; нащадок. В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть (П. Куліш, Вибр., 1969, 367); Просто біля їхніх вікон на Дніпрі стойбище човнів, доглядає їх Танин дідусь, живий потомок запорожця (Гончар, Людина..  Словник української мови в 11 томах