поїти —
Спо́їти, поїти: — з'єднати [23]
Словник з творів Івана Франка
поїти —
пої́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
поїти —
див. НАПУВАТИ.
Словник синонімів Караванського
поїти —
пою, поїш; наказ. сп. пій; недок., перех. 1》 Давати кому-небудь пити. || Давати пити чай, каву, молоко і т. ін., годуючи або пригощаючи. || Давати пити з чогось, підносячи пиття до рота. || Давати пити настої трав, коріння і т. ін. з лікувальною метою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поїти —
ПОЇ́ТИ, пою́, по́їш, недок. 1. кого. Давати кому-небудь пити; напувати. Радісно блеяли вівці, веселим риком обзивались корови – газда доглядає їх добре, сумлінно, поїть, годує і навіть нині вичесав шерсть (М.
Словник української мови у 20 томах
поїти —
НАСИ́ЧУВАТИ (наповнювати що-небудь рідиною, парою, запахом і т. ін.), ПРОСО́ЧУВАТИ, ПРОСЯКА́ТИ також із сл. собою, НАПУВА́ТИ (НАПО́ЮВАТИ) поет., ПОЇ́ТИ поет.; ПРОЙМА́ТИ (про вологу, запахи, звуки тощо). — Док.
Словник синонімів української мови