поїти
ПОЇ́ТИ, пою́, по́їш, недок.
1. кого. Давати кому-небудь пити; напувати.
Радісно блеяли вівці, веселим риком обзивались корови – газда доглядає їх добре, сумлінно, поїть, годує і навіть нині вичесав шерсть (М. Коцюбинський);
Люди жадібно пили і не могли напитися, передихнувши хвилину, знов припадали до повних відер, потім почали поїти і годувати худобу (З. Тулуб);
Разом з Кузнецовим та Бондаренком вийшов Саранчук .. коней поїти (А. Головко);
// Давати пити чай, каву, молоко і т. ін., годуючи або пригощаючи.
І матінка стала корову доїти, Щоб було поїть чим маленькії діти (М. Коцюбинський);
Доктор поїв її чаєм (В. Гжицький);
// Давати пити з чогось, підносячи пиття до рота.
Інколи поїли хвору водою з глечика (М. Коцюбинський);
[Хламушка:] Довелося поїти її молочком з пляшечки (І. Кочерга);
// Давати пити настої трав, коріння і т. ін. з лікувальною метою.
Як та билина засихала [титарівна], А батько, мати турбувались, На прощу в Київ повезли, Святими тра́вами поїли, І все-таки не помогли! (Т. Шевченко);
Потім “лікарка” надсипала корінців Василеві, сказала настояти на горілці, поїти Ніколаєва натщесерце протягом шести місяців (Ю. Яновський);
// Давати пити спиртне, пригощати горілкою, вином і т. ін.
Напроти нас, відділений лиш яром, Якийсь безбожник збудував шинок, Де подорожніх, мужів і жінок, Вином поїв (І. Франко);
Коли вмер [чоловік], вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про газдівство не дбала (Н. Кобринська).
2. що, перен., поет. Зрошувати, давати вологу.
Погода весь час тут чудова .. Не душно, а тепло, дощі хоч не йдуть, але все свіже, зелене, наче у нас по весні. Просто дивуєшся, від чого це, хіба що море своєю млою поїть рослинність (М. Коцюбинський);
На лузі на тім Псьол навесні гуляє, землю поїть, рівчаки прорізує (Остап Вишня).
3. що, перен., поет. Наповняти, насичувати чим-небудь (запахами, звуками і т. ін.).
Кипариси слухають [ніч]... І поять ніч пахощами (Остап Вишня).
◇ (1) Пої́ти, годува́ти (корми́ти, зодяга́ти і т. ін.) кого – утримувати кого-небудь, давати харч та одяг.
Дядьки скажуть: – Ми тебе поїли, зодягали і до розуму довели, служи за нашу чергу (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Петро:] З якої речі ти в чужих живеш? З якої речі вони тебе поять, годують? (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)