поїти

ПОЇ́ТИ, пою́, по́їш, недок.

1. кого. Давати кому-небудь пити; напувати.

Радісно блеяли вівці, веселим риком обзивались корови – газда доглядає їх добре, сумлінно, поїть, годує і навіть нині вичесав шерсть (М. Коцюбинський);

Люди жадібно пили і не могли напитися, передихнувши хвилину, знов припадали до повних відер, потім почали поїти і годувати худобу (З. Тулуб);

Разом з Кузнецовим та Бондаренком вийшов Саранчук .. коней поїти (А. Головко);

// Давати пити чай, каву, молоко і т. ін., годуючи або пригощаючи.

І матінка стала корову доїти, Щоб було поїть чим маленькії діти (М. Коцюбинський);

Доктор поїв її чаєм (В. Гжицький);

// Давати пити з чогось, підносячи пиття до рота.

Інколи поїли хвору водою з глечика (М. Коцюбинський);

[Хламушка:] Довелося поїти її молочком з пляшечки (І. Кочерга);

// Давати пити настої трав, коріння і т. ін. з лікувальною метою.

Як та билина засихала [титарівна], А батько, мати турбувались, На прощу в Київ повезли, Святими тра́вами поїли, І все-таки не помогли! (Т. Шевченко);

Потім “лікарка” надсипала корінців Василеві, сказала настояти на горілці, поїти Ніколаєва натщесерце протягом шести місяців (Ю. Яновський);

// Давати пити спиртне, пригощати горілкою, вином і т. ін.

Напроти нас, відділений лиш яром, Якийсь безбожник збудував шинок, Де подорожніх, мужів і жінок, Вином поїв (І. Франко);

Коли вмер [чоловік], вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про газдівство не дбала (Н. Кобринська).

2. що, перен., поет. Зрошувати, давати вологу.

Погода весь час тут чудова .. Не душно, а тепло, дощі хоч не йдуть, але все свіже, зелене, наче у нас по весні. Просто дивуєшся, від чого це, хіба що море своєю млою поїть рослинність (М. Коцюбинський);

На лузі на тім Псьол навесні гуляє, землю поїть, рівчаки прорізує (Остап Вишня).

3. що, перен., поет. Наповняти, насичувати чим-небудь (запахами, звуками і т. ін.).

Кипариси слухають [ніч]... І поять ніч пахощами (Остап Вишня).

◇ (1) Пої́ти, годува́ти (корми́ти, зодяга́ти і т. ін.) кого – утримувати кого-небудь, давати харч та одяг.

Дядьки скажуть: – Ми тебе поїли, зодягали і до розуму довели, служи за нашу чергу (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Петро:] З якої речі ти в чужих живеш? З якої речі вони тебе поять, годують? (Панас Мирний).