поїти

Значення в інших словниках

1. поїти — Спо́їти, поїти: — з'єднати [23] Словник з творів Івана Франка
2. поїти — пої́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. поїти — див. НАПУВАТИ. Словник синонімів Караванського
4. поїти — пою, поїш; наказ. сп. пій; недок., перех. 1》 Давати кому-небудь пити. || Давати пити чай, каву, молоко і т. ін., годуючи або пригощаючи. || Давати пити з чогось, підносячи пиття до рота. || Давати пити настої трав, коріння і т. ін. з лікувальною метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поїти — ПОЇ́ТИ, пою́, по́їш, недок. 1. кого. Давати кому-небудь пити; напувати. Радісно блеяли вівці, веселим риком обзивались корови – газда доглядає їх добре, сумлінно, поїть, годує і навіть нині вичесав шерсть (М. Словник української мови у 20 томах
6. поїти — НАСИ́ЧУВАТИ (наповнювати що-небудь рідиною, парою, запахом і т. ін.), ПРОСО́ЧУВАТИ, ПРОСЯКА́ТИ також із сл. собою, НАПУВА́ТИ (НАПО́ЮВАТИ) поет., ПОЇ́ТИ поет.; ПРОЙМА́ТИ (про вологу, запахи, звуки тощо). — Док. Словник синонімів української мови
7. поїти — Пої́ти, пою́, по́їш, по́їть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. поїти — ПОЇ́ТИ, пою́, по́їш, недок., перех. 1. Давати кому-небудь пити. Радісно блеяли вівці, веселим риком обзивались корови — газда доглядає їх добре, сумлінно, поїть, годує і навіть нині вичесав шерсть (Коцюб. Словник української мови в 11 томах