поїхати

ПОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш; наказ. сп. пої́дь; док.

1. Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування.

Думаю, що добре зробив, поїхавши морем, бо спочиваю (М. Коцюбинський);

Я сів на віз, щоб вирушить додому, Смикнув хазяїн віжки враз, і ми Поїхали (М. Рильський);

// Вирушити з певною метою куди-небудь, до когось і т. ін.

Разом повставали [запорожці], Коней посідлали, Поїхали визволяти Катриного брата (Т. Шевченко);

[Микита:] А як же ви до вінця – у хургоні поїдете чи на волах? (М. Кропивницький);

Понад місяць минуло, перше ніж позбувся він своїх ран і поїхав на поправку додому (О. Довженко);

Оксен розлютився і сам поїхав за ковалем (Григорій Тютюнник);

// Вирушити звідкись, за межі чого-небудь, залишивши попереднє місцеперебування; виїхати.

Ну, пий, стара: гості будуть, та й поїдуть, а ми з тобою вік зжили (Номис);

На другий день .. Чіпка запріг коней та й поїхав з двору, не сказав і куди (Панас Мирний);

– Чи хутко поїдемо звідси? – питався він. – А хіба що? – Як собі хочете, а мені тут зле (Ю. Смолич).

2. Зрушити з місця; направитися куди-небудь (про самі засоби пересування).

– Я почула, що автомобіль поїхав (Ю. Яновський);

Його цікавило інше: ешелон той зараз на станції чи, може, поїхав? (А. Головко).

3. розм. Почати сковзати, котитися.

Підполковник з несподіванки аж свиснув, підскочив угору і на штанях, як діти, поїхав слизьким сіном прямо на тік (М. Стельмах);

– Не подобає мені пішки йти, а подобає коляскою їхати! – засміялася [Христина], штовхнула Юрка, з розгону скочила на лід і, піднявши носки вгору, поїхала на підковах (М. Стельмах);

// перен. Переміститися трохи; поповзти.

Брови в його поїхали по лобі вгору (І. Нечуй-Левицький).

4. перен., розм. Почати говорити багатослівно, без перерви що-небудь непотрібне, всім відоме і т. ін.

– Гей, ти, хто там ходить лугом? Хто велів топтать покіс?! – Та з плеча на всю округу І поїхав, і поніс (А. Малишко).

Іти́ (ї́хати, бі́гти і т. ін.) / піти́ (пої́хати, побі́гти і т. ін.) з покло́ном (на поклі́н) див. іти́.

◇ (1) Дале́ко не пої́деш (не заї́деш, не за́йдеш) на кому, на чому – не досягнеш потрібного успіху в чому-небудь.

Сам Шевченко був мужик, геніальний мужик. Та тільки ж, звісна річ, з таким [історичним] “нюхом” без достаточного [достатнього] знання історичних фактів далеко не зайдеш (І. Франко);

Побачимо, як ти порядкуватимеш. На старих дідах далеко не поїдеш, а молодь на шахти беруть та на заводи (Григорій Тютюнник);

Більше простору для нововведень, для різних обрядів сучасних... На самих вікторинах далеко не поїдеш (О. Гончар);

Ї́здити (ката́тися) / пої́хати ве́рхи на кому (на горбі́ чиєму) див. ї́здити;

(2) Раз-два і пої́хали (д) див. раз¹;

(3) Цілнико́м пої́хати – поїхати полем, а не дорогою.