1. Фразеологічний словник української мови

поїхати

дале́ко не пої́деш (заї́деш) на кому, на чому. Не досягнеш потрібного успіху в чому-небудь. Більше простору для нововведень, для різних обрядів сучасних… На самих вікторинах далеко не поїдеш (О. Гончар); Побачимо, як ти порядкуватимеш. На старих дідах далеко не поїдеш, а молодь на шахти беруть та на заводи (Григорій Тютюнник). дале́ко не заї́хати. Павлуша розумів, що на одному вірші, та й то чужому, далеко не заїхати, треба все нові та нові (А. Головко).

раз-два — і гото́во (і кіне́ць). Уживається для підкреслення швидкості дії. А як же воно із свобідного та усе зробилося князевим? — Та як?.. Воно легко робиться: раз-два — й готово (Г. Хоткевич); — Чуєш, зараз мені погодись з жінкою,— обернувсь старшина до Гната,— щоб мені не було межи вами незгоди! В мене нема довго! Раз-два — і кінець (М. Коцюбинський). раз-два і пої́хали. Ні, щось тут у вас надто швидко вирішується. Раз-два і поїхали. Дивіться, щоб потім на такій же швидкості повертатись не довелося (В. Собко). раз-два. Отже, негайно до Хоми. Раз-два (В. Винниченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поїхати — пої́хати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поїхати — -їду, -їдеш; наказ. сп. поїдь; док. 1》 Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. || Відправитися з певною метою куди-небудь, до когось і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поїхати — ПОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш; наказ. сп. пої́дь; док. 1. Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. Думаю, що добре зробив, поїхавши морем, бо спочиваю (М. Словник української мови у 20 томах
  4. поїхати — Ду, -деш, док. Збожеволіти. ◇ Поїхати мізками. Здається, він дещо поїхав мізками (Ю. Андрухович). Поїхати стріхою. Машина дур повна поїхала / А там такі дівки, що я їду стріхою / Хоч одна би вийшла («ТНМК»). Словник сучасного українського сленгу
  5. поїхати — 1 (-іду, -їдеш) док.; мол., крим. Збожеволіти, почати поводити себе як божевільний. — Дівчата, а вам не здається, що ми всі "поїхали"? (М. Гримич, Чи чуєш, Марго?); [Жора:] Совсєм поїхав пацан (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 452; ПСУМС, 55. Словник жарґонної лексики української мови
  6. поїхати — Пої́хати, пої́ду, пої́деш; пої́дь, пої́дьмо, пої́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поїхати — ПОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш; наказ. сп. пої́дь; док. 1. Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. Думаю, що добре зробив, поїхавши морем, бо спочиваю (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. поїхати — Поїхати, -їду, -деш гл. Поѣхать. Сідлай, козаче, коня вороного, та поїдем вінчатися до попа чужого. Чуб. V. 137. Поїдьмо, кажу, дідусю, в ліс да нарубаєм дров. ЗОЮР. І. 229. Словник української мови Грінченка