поїхати
ПОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш; наказ. сп. пої́дь; док.
1. Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування.
Думаю, що добре зробив, поїхавши морем, бо спочиваю (Коцюб., III, 1956, 351);
Я сів на віз, щоб вирушить додому, Смикнув хазяїн віжки враз, і ми Поїхали (Рильський, III, 1961, 172);
// Відправитися з певною метою куди-небудь, до когось і т. ін.
Разом повставали [запорожці], Коней посідлали, Поїхали визволяти Катриного брата (Шевч., II, 1963, 151);
[Микита:] А як же ви до вінця — у хургоні поїдете чи на волах? (Кроп., І, 1958, 73);
Понад місяць минуло, перше ніж позбувся він своїх ран і поїхав на поправку додому (Довж., І, 1958, 322);
Оксен розлютився і сам поїхав за ковалем (Тют., Вир, 1964, 134);
// Відправитися звідкись, за межі чого-небудь, залишивши попереднє місцеперебування; виїхати.
Ну, пий, стара: гості будуть, та й поїдуть, а ми з тобою вік зжили (Номис, 1864, № 11523);
На другий день.. Чіпка запріг коней та й поїхав з двору, не сказав і куди (Мирний, І, 1949, 405);
— Чи хутко поїдемо звідси? — питався він. — А хіба що? — Як собі хочете, а мені тут зле (Смолич, І, 1958,, 84).
◊ Дале́ко не пої́деш на кому — чому — не досягнеш успіху за допомогою кого-, чого-небудь, використовуючи когось, щось і т. ін.
[Батура:] Романюк дуже інтересна, я б сказав, колоритна постать. У нього великий природний розум. [Вітровий:] На одному природному розумі тепер далеко не поїдеш (Корн., II, 1955, 220);
— Побачимо, як ти порядкуватимеш. На старих дідах далеко не поїдеш (Тют., Вир, 1964, 106);
Пої́хати [ве́рхи] на кому — використати кого-небудь у своїх інтересах.
[Храпко:] Через дочку, мов, на батькові поїдемо. А ти, дурепо, не розчовпавши нічого, сама у руки даєшся… (Мирний, V, 1955, 176).
2. Зрушити з місця; направитися куди-небудь (про самі засоби пересування).
— Я почула, що автомобіль поїхав (Ю. Янов., II, 1958, 92);
Його цікавило інше: ешелон той зараз на станції чи, може, поїхав? (Головко, II, 1957, 527).
3. розм. Почати сковзати, котитися.
Підполковник з несподіванки аж свиснув, підскочив угору і на штанях, як діти, поїхав слизьким сіном прямо на тік (Стельмах, II, 1962, 53);
— Не подобає мені пішки йти, а подобає коляскою їхати! — засміялася [Христина], штовхнула Юрка, з розгону скочила на лід і, піднявши носки вгору, поїхала на підковах (Стельмах, І, 1962, 63);
// перен. Переміститися трохи; поповзти.
Брови в його поїхали по лобі вгору (Н.-Лев., III, 1956, 321).
4. перен., розм. Почати говорити багатослівно, без перерви що-небудь непотрібне, всім відоме і т. ін.
— Гей, ти, хто там ходить лугом? Хто велів топтать покіс?! — Та з плеча на всю округу І поїхав, і поніс (Мал., Серце.., 1959, 174).
Значення в інших словниках
- поїхати — пої́хати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поїхати — -їду, -їдеш; наказ. сп. поїдь; док. 1》 Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. || Відправитися з певною метою куди-небудь, до когось і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поїхати — ПОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш; наказ. сп. пої́дь; док. 1. Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. Думаю, що добре зробив, поїхавши морем, бо спочиваю (М. Словник української мови у 20 томах
- поїхати — Ду, -деш, док. Збожеволіти. ◇ Поїхати мізками. Здається, він дещо поїхав мізками (Ю. Андрухович). Поїхати стріхою. Машина дур повна поїхала / А там такі дівки, що я їду стріхою / Хоч одна би вийшла («ТНМК»). Словник сучасного українського сленгу
- поїхати — 1 (-іду, -їдеш) док.; мол., крим. Збожеволіти, почати поводити себе як божевільний. — Дівчата, а вам не здається, що ми всі "поїхали"? (М. Гримич, Чи чуєш, Марго?); [Жора:] Совсєм поїхав пацан (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 452; ПСУМС, 55. Словник жарґонної лексики української мови
- поїхати — дале́ко не пої́деш (заї́деш) на кому, на чому. Не досягнеш потрібного успіху в чому-небудь. Більше простору для нововведень, для різних обрядів сучасних… На самих вікторинах далеко не поїдеш (О. Гончар); Побачимо, як ти порядкуватимеш. Фразеологічний словник української мови
- поїхати — Пої́хати, пої́ду, пої́деш; пої́дь, пої́дьмо, пої́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поїхати — Поїхати, -їду, -деш гл. Поѣхать. Сідлай, козаче, коня вороного, та поїдем вінчатися до попа чужого. Чуб. V. 137. Поїдьмо, кажу, дідусю, в ліс да нарубаєм дров. ЗОЮР. І. 229. Словник української мови Грінченка