правитель

1. владар, володар, владця, голова, господар, державець, кермач, керівник, можновладець, моцьпан, пан, начольник, провідник, управитель, див. директор, принципал, шеф

2. це див. губернатор

Значення в інших словниках

1. правитель — прави́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. правитель — див. начальник  Словник синонімів Вусика
3. правитель — [правитеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
4. правитель — -я, ч. 1》 Особа, що стоїть при владі в державі, країні чи якійсь її частині. || Той, хто править, керує ким-, чим-небудь. 2》 заст. Керівник канцелярії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. правитель — ПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Особа, що стоїть при владі в державі, країні чи якійсь її частині. Наполеонові підкорялись німецькі та італійські правителі, король Пруссії та імператор Австрії (з публіц. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. правитель — ВОЛО́ДА́Р (той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін.), ПРАВИ́ТЕЛЬ, МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ книжн., ВЛА́ДА́Р уроч., ВЛАДИ́КА уроч., ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст., ВЛА́ДНИК діал. Вишневецький вступав у свою дідизну як самостійний володар, як король Лубенщини (І.  Словник синонімів української мови
7. правитель — ПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Особа, що стоїть при владі в державі, країні чи якійсь її частині. Наполеонові підкорялись німецькі та італійські правителі, король Пруссії та імператор Австрії (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах