привчати

Звичаїти, звичити, позвичаїти, зазвичаювати, зазвичаїти, позазвичаювати, назвичаювати, назвичаїти, поназвичаювати, обзвичаювати, обзвичаїти, пообзвичаювати, вишколювати, вишколити, повишколювати, див. практикувати

Значення в інших словниках

1. привчати — привча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. привчати — див. дресирувати  Словник синонімів Вусика
3. привчати — -аю, -аєш, недок., привчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. || Виробляти в кого-небудь навички до певної роботи, заняття і т. ін. 2》 діал. Навчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. привчати — ПРИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого. 1. Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. Зінько вмовлявся з нею так, що вона житиме в Грицьковій хаті, доглядатиме діти, до роботи їх привчатиме (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. привчати — ПРИВЧИ́ТИ (ПРИУЧИ́ТИ) (змусити звикнути до чого-небудь; виробити у когось певний навик), ПРИЗВИЧА́ЇТИ, ПРИЗВИ́ЧИТИ рідше, НАТРЕНУВА́ТИ, ОБТЕ́РТИ (ОБІТЕ́РТИ) розм., ПРИНАТУ́РИТИ діал.; ПРИОХО́ТИТИ (виробити бажання, охоту робити щось). — Недок.  Словник синонімів української мови
6. привчати — Привча́ти, -ча́ю, -ча́єш; привчи́ти, -вчу́, -вчи́ш, -вча́ть до чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. привчати — ПРИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. 1. Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. Зінько вмовлявся з нею так, що вона житиме в Грицьковій хаті, доглядатиме діти, до роботи їх привчатиме (Гр.  Словник української мови в 11 томах