Значення в інших словниках
-
привчати —
привча́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
привчати —
-аю, -аєш, недок., привчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. || Виробляти в кого-небудь навички до певної роботи, заняття і т. ін. 2》 діал. Навчати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
привчати —
Звичаїти, звичити, позвичаїти, зазвичаювати, зазвичаїти, позазвичаювати, назвичаювати, назвичаїти, поназвичаювати, обзвичаювати, обзвичаїти, пообзвичаювати, вишколювати, вишколити, повишколювати, див. практикувати
Словник чужослів Павло Штепа
-
привчати —
ПРИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого. 1. Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. Зінько вмовлявся з нею так, що вона житиме в Грицьковій хаті, доглядатиме діти, до роботи їх привчатиме (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
привчати —
ПРИВЧИ́ТИ (ПРИУЧИ́ТИ) (змусити звикнути до чого-небудь; виробити у когось певний навик), ПРИЗВИЧА́ЇТИ, ПРИЗВИ́ЧИТИ рідше, НАТРЕНУВА́ТИ, ОБТЕ́РТИ (ОБІТЕ́РТИ) розм., ПРИНАТУ́РИТИ діал.; ПРИОХО́ТИТИ (виробити бажання, охоту робити щось). — Недок.
Словник синонімів української мови
-
привчати —
Привча́ти, -ча́ю, -ча́єш; привчи́ти, -вчу́, -вчи́ш, -вча́ть до чого
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
привчати —
ПРИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. 1. Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. Зінько вмовлявся з нею так, що вона житиме в Грицьковій хаті, доглядатиме діти, до роботи їх привчатиме (Гр.
Словник української мови в 11 томах