пролягати

Стелитися, постелитися, іти, проходити, пройти, переходити, перейти, бігти, пробігати, пробігти, добігати, добігти, збігати, збігти, пробігати, пробігти, простягатися, простягнутися

Значення в інших словниках

1. пролягати — проляга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пролягати — (- шлях) лежати, тягтися, простягатися, стелитися, простелятися; (- зморшки) виступати, (на чому) проривати що.  Словник синонімів Караванського
3. пролягати — -ає, недок., пролягти, -яже; мин. ч. проліг, -лягла, -лягло; док. 1》 Проходити в якому-небудь напрямку, тягтися, простягатися десь, повз когось, щось тощо (про дорогу, стежку, канаву і т. ін.). || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пролягати — ПРОЛЯГА́ТИ, а́є, недок., ПРОЛЯГТИ́, я́же; мин. ч. пролі́г, лягла́, ло́; док. 1. Проходити в якому-небудь напрямку, тягтися, простягатися десь, повз когось, щось тощо (про дорогу, стежку, канаву і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
5. пролягати — МИНА́ТИ (про час, пору життя, події тощо — наближатися до кінця, закінчуватися), МИНА́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ), ПРОХО́ДИТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИ́НУТИ, ПРОТІКА́ТИ, ТЕКТИ́, ПРОПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПЛИВТИ́ (ПЛИСТИ́), ПЛИ́НУТИ, СТІКА́ТИ, СХО́ДИТИ (ЗІХО́ДИТИ рідше)...  Словник синонімів української мови
6. пролягати — ПРОЛЯГА́ТИ, а́є, недок., ПРОЛЯГТИ́, я́же; мин. ч. пролі́г, лягла́, ло́; док. 1. Проходити в якому-небудь напрямку, тягтися, простягатися десь, повз когось, щось тощо (про дорогу, стежку, канаву і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах