Значення в інших словниках
-
просмішник —
просмі́шник іменник чоловічого роду, істота діал.
Орфографічний словник української мови
-
просмішник —
див. насмішкуватий
Словник синонімів Вусика
-
просмішник —
-а, ч., діал. Насмішник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
просмішник —
ПРОСМІ́ШНИК, а, ч., діал. Насмішник. – Аби ще капелинка олії, то був би я.. кум королю. Василина, хоч і знає, що воно й до чого, але посміхається своєму просмішнику, іде до мисника, приносить пляшечку (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
просмішник —
ПРОСМІ́ШНИК, а, ч., діал. Насмішник. — Аби ще капелинка олії, то був би я.. кум королю. Василина, хоч і знає, що воно й до чого, але посміхається своєму просмішнику, іде до мисника, приносить пляшечку (Стельмах, І, 1962, 379).
Словник української мови в 11 томах