Великий тлумачний словник сучасної мови

просмішник

просмі́шник

-а, ч., діал.

Насмішник.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. просмішник — просмі́шник іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
  2. просмішник — див. насмішкуватий  Словник синонімів Вусика
  3. просмішник — див. насмішник  Словник чужослів Павло Штепа
  4. просмішник — ПРОСМІ́ШНИК, а, ч., діал. Насмішник. – Аби ще капелинка олії, то був би я.. кум королю. Василина, хоч і знає, що воно й до чого, але посміхається своєму просмішнику, іде до мисника, приносить пляшечку (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
  5. просмішник — ПРОСМІ́ШНИК, а, ч., діал. Насмішник. — Аби ще капелинка олії, то був би я.. кум королю. Василина, хоч і знає, що воно й до чого, але посміхається своєму просмішнику, іде до мисника, приносить пляшечку (Стельмах, І, 1962, 379).  Словник української мови в 11 томах