просмішник

ПРОСМІ́ШНИК, а, ч., діал.

Насмішник.

– Аби ще капелинка олії, то був би я.. кум королю. Василина, хоч і знає, що воно й до чого, але посміхається своєму просмішнику, іде до мисника, приносить пляшечку (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. просмішник — просмі́шник іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. просмішник — див. насмішкуватий  Словник синонімів Вусика
3. просмішник — -а, ч., діал. Насмішник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. просмішник — див. насмішник  Словник чужослів Павло Штепа
5. просмішник — ПРОСМІ́ШНИК, а, ч., діал. Насмішник. — Аби ще капелинка олії, то був би я.. кум королю. Василина, хоч і знає, що воно й до чого, але посміхається своєму просмішнику, іде до мисника, приносить пляшечку (Стельмах, І, 1962, 379).  Словник української мови в 11 томах