Значення в інших словниках
-
підпільник —
підпі́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
підпільник —
[п'ідп’іл'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
-
підпільник —
-а, ч. Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
підпільник —
ПІДПІ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.). Денис Дорошко був умілим конспіратором, досвідченим підпільником (І. Цюпа); Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслідків Вальчиної роботи (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
-
підпільник —
ПІДПІ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.). Денис Дорошко був умілим конспіратором, досвідченим підпільником (Цюпа, Назустріч.., 1958, 207); Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслідків Вальчиної роботи (Гончар, IV, 1960, 81).
Словник української мови в 11 томах